Чи буває щось просто так? Чи можуть її очі блищати від нарешті відчутого, що нею захоплюються – просто так? Чи може він затримувати свій погляд лише на ній у колі власних друзів просто так? Чи можуть вони взятись за руки потайки від всіх, змусивши власні серця вистрибувати з грудей – просто так?

Навіщо кожен з нас хоча б раз в житті заганяє себе в глухий кут емоцій, а інколи і почуттів? Навіщо ми бавимось власним серцем, якщо у всіх книжках та поезія написано, що це таки боляче? Просто так?

Нічого в цьому світі не буває просто так і на все є своя причина. Просто інколи ми не хочемо говорити цю причину вголос, визнавати, взагалі викопувати її з дна своєї свідомості, боїмось втратити набуте, те, де тепло і зручно, хоча іноді не завжди приємно. Але ми йдемо на ці відчайдушні кроки, ми прагнемо, всім своїм єством волаємо про відчуття, коли ще комусь, бодай трішки, та потрібні.

Все приречене, ми знаємо, що це замкнене коло і виходу не має, а якщо і є, то навколо буде надто багато розбитих сердець, щоб йти на таке розкриття кола. І ми просто любимо іноді різати себе без ножа, відчувати, відчувати і ще раз відчувати як частіше б’ється наше серце, коли поряд… someone…

Що це? Чому ми так прагнемо відчувати? Коли нам 16, ми вважаємо, що отой, що зараз поряд і почуття до нього ніколи не зникнуть, адже ти так сильно його обожнюєш, вони просто не можуть зникнути, у тебе в голові не вкладається, що таке можливе. Та проходить час і ті почуття таки минають, незважаючи на те, чи ви ще досі разом чи ні, вони все одно минають, втрачають свою магію, свою силу та іноді сенс. Та проходить ще час і тобі знову не вкладається в голові, що тобі 30, переживши не одну драму і серце не раз надривалось від болю, ти волітимеш віддати половину життя, лише щоб відчути те, що відчувала у 16. Ти знову не можеш повірити, але це так, ти шукаєш, вигадуєш, знаєш наслідки, але все одно хочеш.

Чому ми так сильно хочемо відчувати? Невже це дійсно так, що світ надто швидкий, щоб іноді відчути, що ти живеш, ти шукаєш неймовірного почуття і піддаєшся душевному болю, лише, щоб відчути, що ти живий, що ти ще можеш?!

Він доторкнувся до твого плеча, можливо і випадково, але тобі байдуже, він на мить поряд і твоє серце у кілька раз забилось частіше. Все. Тобі цього достатньо. Ти відчуваєш. Ти живеш.